Історично ще на Старій Землі сформувався список законів, яким має слідувати кожен козак, який служить Гетьманату, або посполитий, який хоче почати служити. Самі козаки називають їх просто Словами, а весь звід — Дванадцятьма Словами, або Козацькою Правдою.
Звичаєві закони не зберігаються в Січі як єдиний офіційний документ. Їх вчать напам’ять у пластунах, читають уголос на раді перед походом і передають від атабая до джури вже понад тисячу років — від часів, коли козаки-козари осіли за дніпровськими порогами (~-600 ЗЕ), і до сьогоднішніх куренів на планетах за сотні світлових років від Старої Землі.
Звичай і Кодекс
У Федерації Гетьманату діють два окремі правові контури, які майже не перетинаються.
Посполитий Кодекс — писане кримінальне право Федерації. Ним керуються всі посполиті та раби.
Звичай — Дванадцять Слів. Ним керуються всі козаки незалежно від віку та рангу. Основні дванадцять Слів були записані ще на Старій Землі під час завоювання Європи та Азії.
Звичай ніяк не стосується посполитих та рабів.
Дванадцять Слів
I. Слово про товариство
Не лишай товариша ні в степу, ні в порожнечі.
Кожен козак має зробити все можливе, щоб врятувати іншого козака. Залишення свого товариша в завідомо смертельній ситуації карається найсуворішою карою — Обнулення та смертна кара.
II. Слово про рубіж
Моя хата з края — першим ворога зустрічаю.
Хто стоїть на краю — на прикордонній заставі, дальньому хуторі чи форпості системи, — той першим приймає удар і тримає рубіж, поки не підійде підмога. Зняти пост і відступити без наказу ради означає покинути весь курінь без прикриття.
III. Слово про Січ
Один за всіх і всі за Січ.
Курінь чи сотня не б’ються самі за себе — за ними завжди стоїть уся Січ, і Січ не полишає жодного свого підрозділу проти ворога сам на сам. Рішення про підмогу чи відступ приймає рада, а не окремий курінний.
IV. Слово про зраду
Зрадника на горло.
За зраду товариства, куреня чи Січі кара одна — смерть, без винятків і пом’якшень. Це єдине Слово, за яким страту можна виконати без розгляду на раді, якщо зраду підтвердили щонайменше троє козаків.
V. Слово про полон
Завжди за своїх.
Козак у полоні не вважається списаним з реєстру: платня й далі йде його родині, а пай зі здобичі зберігається до повернення (див. X Слово). Товариші та Січ зобов’язані зробити все можливе, щоб визволити його з ворожих рук.
VI. Слово про раду
На раді кажи, по раді мовчи.
Усі посади в Гетьманаті виборні строком на один рік — від десятника до гетьмана. Слово дає право голосу кожному реєстровому козакові незалежно від рангу і водночас забороняє переголоси: після рішення ради виконуй його до кінця терміну, а незгоду неси на наступну раду, а не в курінь.
VII. Слово про заслугу
Батькова слава синові не служить.
Ані ранг, ані військові здобутки не є спадковими. Майно, надане за службу, переходить лише тим дітям, які самі стали козаками; якщо не став ніхто — його забирає Січ.
VIII. Слово про кров
Козацька кров не продається, козацьке чоло не таврують.
Козака не можна ані продати в рабство, ані поставити йому тавро з номером статті та QR-кодом. Звичай дозволяє лише одну позначку — зголений чуб і вуса при обнуленні, і та тимчасова: волосся відростає, тавро — ні.
IX. Слово про науку
Хто джури не навчив — той не служив.
Обов’язок передати ремесло стоїть у зводі нарівні з обов’язком воювати. Козаки мають корегувати поведінку та думки молодших або новоприбулих козаків.
X. Слово про пай
Здобич ділять при всіх.
Трофеї розподіляє рада відкрито, при всьому десятку чи сотні. Пай полеглого йде його родині, пай полоненого відкладається до його повернення (див. V Слово). Таємний поділ здобичі старшиною прирівнюється до крадіжки у товариства й карається зняттям рангів.
XI. Слово про мовчання
Що чув у курені — в курені й лишилось.
Таємниця походу, ради й куреня. Слово захищає козака від доносу, але воно ж робить можливим існування речей, про які Січ офіційно нічого не знає.
XII. Слово про рід
Лишай по собі не саму лиш могилу.
Наймолодше і найпрактичніше зі Слів. Через постійне опромінення у відкритому космосі козаки бойових спеціальностей — насамперед термінатори — з роками втрачають репродуктивну функцію попри антирадіаційні засоби. Тому звичай зобов’язує заводити сім’ю якомога раніше, ще до найтяжчої служби, а Січ підтримує це грошовою допомогою родині.
Як вчать Слова
Дванадцять Слів заучують у пластунах з нульового рангу — раніше, ніж хлопця вчать тримати зброю. За п’ять років навчання пластун має вміти назвати будь-яке Слово за номером, номер за Словом і навести до кожного взірець із хронік.
Далі Слова передає атабай — не переказом, а власним прикладом: джура п’ять років бачить, як наставник їх виконує, і саме це, а не іспит, вважається справжнім навчанням.
Перед кожним походом сотник чи курінний читає звід уголос перед строєм. Це називається покласти Слово. Козак, який стояв у строю під час покладання Слова, вже не може виправдовуватися незнанням звичаю — і саме цей момент рада бере за початок відліку відповідальності.
Суд і кара
Судить козака козацький суд, а не суддя Федерації. Присяжними за звичаєм беруть обшитованих козаків: вони поза службовою ієрархією, живуть на довічному жалуванні, і їх не можна ані підвищити, ані понизити — отже, не можна й купити рангом.
Кара має тверду градацію:
- Слово старшини при всіх — найлегша кара і найпам’ятніша; оголошується перед строєм.
- Зняття платні за службу, зменшення земельного наділу.
- Зняття рангів — на скільки саме, вирішує рада.
- Обнулення — повна втрата рангу, виплат і права обіймати керівні посади, зі зголенням чуба і вусів. Виносить курінна рада.
- Виписка з реєстру — козака переводять у стан посполитих разом із родиною. Виносить полкова рада або Січ.
- Страта — тільки за рішенням Січі, крім випадку зради за IV Словом.
Окремо стоїть половинення — кара не для особи, а для підрозділу чи населення цілої системи, коли встановити винних поіменно неможливо або коли Січ вважає винними всіх.
Тлумачення Зоряної Ери
Звичай народився в степу, де билися на конях. У космосі частина Слів раптом стала суперечити самому виживанню — найгостріше I Слово: у розгерметизованому відсіку «не лишай товариша» означало загинути двом замість одного.
У 118 році ЗЕ, через покоління після заснування Зоряної Січі, загальна рада не стала додавати нове Слово, а просто пояснила перше. Це пояснення назвали Шлюзовим Словом. Від тепер козак не несе покарання, якщо змушений був закрити шлюз і полишити своїх товаришів на смерть, якщо така дія врятувала корабель або ще більшу кількість козаків.
Це пояснення нікого не звільнило від відповідальності — воно просто перенесло її з самого вчинку на чесний звіт про нього. За тисячу років звичай жодного разу формально не пом’якшили — і козаки цим пишаються.
Суперечності
Найцікавіше в зводі — не самі Слова, а місця, де вони не сходяться.
Гайдамаки. Козаки, які за схваленням Січі роблять те, чого Федерація не може робити де-юре: нальоти на чужі колонії, захоплення ресурсів. Звичай обходять формальністю — гайдамаку виписують із реєстру на час походу і поновлюють після повернення. У ці місяці він, за буквою, не козак, отже й Слова над ним не стоять. Старі козаки називають ці «мертві списки» найбільшою хворобою Гетьманату, але жодна рада досі не наважилася їх заборонити.
Характерники. Орден стоїть окремо від усіх та займається дуже спеціфичними завданнями, де слідування Слову лише б завадило. Його члени зникають з усіх офіційних реєстрів, роками брешуть товаришам про те, ким вони є, і виносять смертні вироки без ради. Орден покликається на XI Слово і на те, що його засновником був Іван Сірко. Січ на це мовчить, а мовчання Січі за звичаєм тлумачиться на користь того, хто діє.
Слова і девізи
Девізи Федерації — це народна, стисла форма зводу, те, що лишається від Слова, коли його тисячу років повторюють:
- «Один за всіх і всі за Кіш» — III Слово.
- «Моя планета з краю, першим ворога зустрічаю» — I і II Слова разом.
- «Зрада — це вирок» — IV Слово.
- «Свого з полону не лишать» — V Слово.
- «Будь самостійним, працюй разом з іншими» — VI Слово.
- «Чин заслужи сам» — VII Слово.
- «Козака не купиш, козака не таврують» — VIII Слово.
- «Не навчив — не служив» — IX Слово.
- «Здобич — на видноті» — X Слово.
- «Що в курені сказане, з куреня не виходить» — XI Слово.
- «Не лиш могилу лишай — свій рід продовжувай» — XII Слово.
- «Космос та Воля» — увесь звід.