Важкий піхотний плазмостріл — одне з небагатьох важких озброєнь, які дозволено мати на озброєнні термінаторам. На відміну від легкого короткого самопала, це повноцінна штурмова зброя підтримки, розрахована на тривалий бій із важкими цілями.
Плазмостріл живиться від ранцевого енергоблока або безпосередньо від реактора бойового екзоскелета. Постріл формується в камері генерації, де робочий газ миттєво перетворюється на плазму, стискається магнітними котушками в компактний згусток і викидається зі швидкістю кількох кілометрів за секунду. На виході зі ствола чути характерний тріск надпровідних котушок — звук, який на полі бою не плутають ні з чим.
Влучання важкого плазмового заряду — це не просто термічний опік. Разом із температурою, що миттєво сягає точки плавлення броні, заряд несе значний імпульс. Броня противника не просто прогорає — вона отримує термічний шок, тріскається, деформується. Внутрішні механізми та екіпаж можуть бути виведені з ладу навіть без повного пробиття. Легка техніка та піхота в екзоскелетах гарантовано знищуються одним-двома влучаннями.
Як і будь-яка плазмова зброя, плазмостріл найефективніший на коротких і середніх дистанціях. В атмосфері плазмовий згусток поступово охолоджується, тож на великих відстанях пробивна здатність падає. У вакуумі, навпаки, заряд летить без втрат — тому плазмостріл особливо цінують під час абордажів і боїв на поверхнях без атмосфери.
Скорострільність обмежена системою охолодження. Більша частина енергії пострілу перетворюється на тепло, яке треба відвести від камери генерації та магнітних котушок. Після серії з п’яти-шести пострілів автоматика блокує спуск і вмикає примусовий цикл охолодження. Досвідчені стрільці знають цей ритм і вміють витискати зі зброї максимум, чергуючи короткі черги з паузами. У критичній ситуації можна вимкнути запобіжник і стріляти далі, але тоді ризикуєш розплавити ствол разом із руками.
Модифікації
Плазмостріл-12 «Гадюка»
Базова модель. Має знімний короб на вісімнадцять зарядів, вбудований балістичний обчислювач із гравітометром та лазерний цілевказівник. Приклад регулюється під оператора в екзоскелеті або без нього. Вага в спорядженому стані — п’ятдесят шість кілограмів, тож без підсилення його не потягаєш.
Плазмостріл-12С «Гюрза»
Модернізована версія для Сердюків. Зменшена вага до двадцяти дев’яти кілограмів за рахунок полегшених композитних матеріалів. Має покращену систему охолодження — дозволяє до десяти пострілів поспіль без блокування. За це довелося заплатити зменшеною масою заряду: пробивна здатність трохи нижча, але для більшості цілей вистачає з головою.
Плазмостріл-12Ш «Шершень»
Штурмова модифікація з двома паралельними камерами генерації. Може вести вогонь чергами по два заряди — перший розігріває й послаблює броню, а другий пробиває вже розм’якшений метал. Споживає вдвічі більше енергії, тому зазвичай під’єднується напряму до реактора термінатора. Через підвищене тепловиділення вимагає використання спеціальної силової броні із підвищеним термічним захистом на руках та стегнах оператора, для кращого розсіювання тепла, яке виділяє плазмостріл. У критичних випадках можна застосовувати і без спеціального захисту на скафандрі, але не більше двох-трьох разів.
Плазмостріл-12Д «Джміль»
Далекобійна варіація. Жертвує масою заряду заради кращої стабілізації плазмового згустка в польоті. Має подовжений ствол із додатковим рядом магнітних котушок, що довше утримують згусток від розсіювання. Ефективна дальність в атмосфері — до тисячі шестисот метрів, що майже втричі більше за базову модель. Улюблена зброя плазмострільців-снайперів, хоча снайпером із плазмою бути непросто: після першого ж пострілу всі знають, де ти.
Застосування у військах
У Сердюків плазмостріл є основним важким озброєнням відділення — зазвичай один на шість-вісім бійців. Термінатори часто беруть його як другу зброю, лишаючи руки вільними для молота чи списа. У строю плазмострілець завжди під прикриттям: поки він веде вогонь, побратими тримають фланги. Бо плазмовий спалах видно здалеку, і ворожа мельті чи снайпер завжди полюють на нього першим.